Категории



Новости

  • 30 Декабря 2020
    З Новим роком!
    Колектив ХОГО "Творці сучасності" щиро вітає з Новим 2021 роком!
  • 20 Ноября 2020
    З Днем Гідності і Свободи
    День Гідності і Свободи – це вшанування подій в історії сучасної України, які змінили життя багатьох українців, їх бачення світу, своєї держави і себе.
все новости

Правова база

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР. ЗА, ЧИ - ПРОТИ?

   2. Які відносини регулює шлюбний договір?

       Чинним законодавством передбачено, що шлюбним   договором   регулюються  виключно майнові  відносини  між подружжям, а також  майнові  права  та обов'язки подружжя як батьків ( ч.1.ч.2. ст.93 СК України).  У зв’язку із цим цікаво відзначити, що у законодавстві деяких  західних країн щодо шлюбного договору  передбачається навіть  регулювання  інтимних сторін життя подружжя. А відповідно до Порядку укладення шлюбного контракту, затвердженого постановою  Кабміну України 16.06.1993 року, яке регулювало вказані правовідносини раніше, у шлюбному контракті могли  передбачатися також не майнові, моральні або особисті зобов’язання подружжя. У нині чинному  СК України законодавець однозначно висловив думку про те, що,  шлюбний  договір  не  може  регулювати  особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми ( ч.3ст.93СК України), та  не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені  цим  Кодексом,  а  також  ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч.4. ст.93 СК України). Тобто у договір не можуть бути включені умови, які суперечать правам дитини, а щодо становища одного з подружжя, воно може бути погіршено  порівняно з тим, що є у законі, але несуттєво, до певної межі.  Відповідно до ч.5 ст.93 СК України, за шлюбним договором  не  може  передаватися  у  власність одному  з  подружжя  нерухоме  майно  та інше майно,  право на яке підлягає державній реєстрації. Тобто, якщо чоловік бажає подарувати дружині квартиру, ця угода повинна бути оформлена договором дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.

      А взагалі, шлюбний договір є актом вільного волевиявлення сторін, тому у нього можуть бути включені будь які умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам чинного сімейного законодавства.

 3. Якщо  «брак заключається на небесах», то де і як укладається шлюбний договір? 

     Закон вимагає письмової форми шлюбного  договору і нотаріального  посвідчення ( ст.94 СК України).  Якщо  шлюбний  договір  укладено до реєстрації шлюбу,  він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.  Якщо  шлюбний  договір  укладено  подружжям,  він  набирає чинності  у день його нотаріального посвідчення (ст.94 СК України). Момент укладання шлюбного договору і початок його дії можуть не співпадати. Маються на увазі випадки,  коли початок дії шлюбного договору або частини його умов сторони пов’язують з відкладною обставиною ( розірвання шлюбу, тощо). Відповідно до положень ст.96 СК України, сторони можуть на свій розсуд у шлюбному договорі встановити  загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов'язків,  чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Наприклад, подружжя можуть визначити у договорі строк проживання у помешканні дружини чи чоловіка після розірвання шлюбу або строк чинності права на аліменти одного з них. Шлюбний договір припиняється у разі смерті одного з подружжя.

4. Які ж питання можливо  вирішити за допомогою шлюбного договору?

     Основні  питання  - Майно, Житло, Гроші – три кита на яких будується матеріальна база сімейного життя. Та на жаль, і такі випадки не поодинокі, саме ці три питання стають «каменем спотикання» у подружньому житті.

Тому, законодавець включає у розділ  10-й СК України  наступні положення:

      а) визначення у шлюбному договорі правового режиму майна – ст.97 СК України;

      б) визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом - ст. 98 СК України;

      в) визначення у шлюбному договорі права на утримання - ст.99 СК України.

Розглянемо ці положення законодавства  більш детально:

      а) ст. 97 СК України :

      1.У  шлюбному  договорі  може  бути  визначене  майно,   яке дружина,  чоловік  передає  для  використання  на  спільні потреби сім'ї,  а також правовий  режим  майна,  подарованого  подружжю  у зв'язку з реєстрацією шлюбу.   Так, дуже часто у спорах про поділ майна, придбаного під час шлюбу, одна із сторін заявляє, що вклала у придбання майна свої власні кошти, або кошти родичів. Але  не має достатніх доказів для підтвердження цієї обставини. Якщо у шлюбному договорі  зафіксовано, що один із подружжя  передає на потреби сім’ї  певну суму або майно, ця обставина може бути використана як доказ у суді при визначені частки кожного із подружжя у майні, набутого під час шлюбу.

       2.Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною  частковою  власністю  або  особистою приватною власністю кожного з них.

      3.Сторони можуть  домовитися  про  можливий  порядок  поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.  Стаття 60 СК України встановлює загальне правило: майно набуте подружжям за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя. Основне призначення шлюбного договору дуже часто полягає у можливості подружжя врегулювати свої майнові відносини на власний розсуд, відступаючи від положень Сімейного кодексу. Сторони, наприклад, можуть включити до шлюбного договору положення, згідно яких майно набуте у шлюбі є  спільною частковою власністю ( з визначенням часток кожного), виплати одному з них компенсації без виникнення права власності, визначити яка конкретна річ кому буде передана в разі розірвання шлюбу, тощо.

      4.У  шлюбному    договорі   сторони   можуть   передбачити використання  належного  їм  обом  або  одному  з  них  майна  для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб.    Йдеться  про право третіх осіб ( дітей, родичів.ю тощо) використовувати майно подружжя для власних потреб. Так,наприклад, шлюбний договір може включати положення про те , що дитина одного з подружжя від попереднього шлюбу має право на проживання у житловому приміщенні другого подружжя.

5.Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови  щодо  правового  режиму  майна,  якщо  вони  не  суперечать моральним засадам суспільства.

      б)ст. 98 СК України:

1.Якщо  у  зв'язку  з  укладенням  шлюбу  один  із  подружжя вселяється в житлове приміщення,  яке належить другому з подружжя, сторони  у  шлюбному  договорі  можуть  домовитися   про   порядок користування   ним.   Подружжя   може  домовитися  про  звільнення житлового приміщення тим з подружжя,  хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової  компенсації або без неї.

2.Сторони  можуть  домовитися  про  проживання  у  житловому приміщенні,  яке належить  одному  з  них  чи  є  їхньою  спільною власністю, їхніх родичів.   Вважаю, саме ці положення закону не потребують додаткових коментарів. Усі ми чули, а деякі, на жаль, самі потрапляли у ситуацію, коли після припинення шлюбу один з подружжя продовжує проживати у житловому приміщенні іншого з подружжя.  На жаль, відповідно до норм житлового законодавства України, розірвання шлюбу не припиняє права «колишнього» на подальше проживання ( права користування) у помешканні. Ось тоді, господар житлового приміщення і починає жалкувати, що знехтував можливістю проконсультуватися у юриста та укласти шлюбний договір.

     в) ст. 99 СК України:

     1.Сторони  можуть  домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у  матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором.

      2.Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів,  то в разі невиконання одним із подружжя  свого обов'язку  за  договором  аліменти  можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

      3.Шлюбним  договором  може   бути   встановлена   можливість припинення  права  на  утримання  одного  з  подружжя  у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.  

   Відповідно до ст.75 СК України право на утримання виникає у того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги. У шлюбному договорі право на утримання може бути передбачено і для того подружжя, який є працездатним, незалежно від матеріального стану останнього. Ці положення договорі заздалегідь гарантують утриманцю ( частіше йдеться про дружину) матеріальну стабільність як  у шлюбі  так і у разі його розірвання. У договорі сторони можуть домовитись про припинення права на утримання , з виплатою компенсації. Крім того зазначена стаття  передбачає спрощену процедуру примусового виконання обов’язку по утриманню,

 шляхом вчинення виконавчого напису, тобто без звернення до суду.

     4. Зміна умов, право на відмову та розірвання шлюбного договору сторонами.

Перше питання: Чи можна змінити шлюбний договір? Законодавець позитивно відповів на це  питання. Стаття 100 СК України допускає внесення змін ( крім змін в односторонньому порядку) до шлюбного договору, а саме:    

     1. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. 

     2. Шлюбний  договір  може  бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору  

         нотаріально посвідчується.

     3. На  вимогу  одного  з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути  змінений,    

         якщо  цього  вимагають  його  інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних

         повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Положення  останньої норми є засобом охорони інтересів менш захищеної сторони. Наприклад, у разі змін обставин життя (хвороба, інвалідність дитини ) сторона, з якою залишилась хвора дитина,  має підстави для звернення до суду з позовом про збільшення, зазначеної раніш у шлюбному договорі, своєї частки у майні, набутому під час шлюбу.

 Друге питання: Чи можна відмовитися від  шлюбного договору?  Стаття 101 СК України дає чітку відповідь на це запитання:

     1. Одностороння    відмова    від    шлюбного   договору   не допускається.

     2. Подружжя має право відмовитися від  шлюбного  договору.  У такому разі,  за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором,  припиняються з моменту його  укладення  або  в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього. Свобода договору ,в тому числі і  шлюбного, дає можливість подружжю і тим особам, шлюб між якими розірвано, відмовитись від нього ( за винятком односторонньої відмови ). Ця відмова має своїм наслідком двосторонню реституцію (повернення сторін у той майновий стан, в якому вони перебували до укладення шлюбного договору). Чинність шлюбного договору припиняється з моменту подання до нотаріуса такої заяви.

І останнє:Чи можна розірвати шлюбний договір? Стаття 102 СК України:

      1.На вимогу одного з  подружжя  шлюбний  договір  може  бути розірваний за рішенням суду з підстав,  що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. Право вимагати розірвання шлюбного договору надано одному з подружжя. Розірвання шлюбного договору можливо тоді, коли  жодна з його умов не може бути виконана. До цього можуть привести різні обставини: знищення майна, яке давало дохід, каліцтво, важка хвороба сторони договору. Позивач має довести, що підстава, яка викликала потребу розірвати шлюбний договір, має істотне значення.

6. Визнання шлюбного договору недійсним.

Остання 103  стаття 10 розділу СК України  зазначає наступне:

      1. Шлюбний договір на вимогу  одного  з  подружжя  або  іншої особи,  права  та інтереси якої цим договором порушені,  може бути визнаний  недійсним  за  рішенням  суду  з  підстав,  встановлених Цивільним кодексом України. Шлюбний договір автоматично стає недійсним у разі недійсності шлюбу. За рішенням суду шлюбний договір може бути визнаний недійсним з декількох підстав, а саме:

- якщо його зміст не відповідає вимогам закону;

- якщо шлюбний договір було укладено особою,яка була недієздатною  або у зв’язку з психічним розладом здоров’я не усвідомлювала значення свої дій і (або) не могла керувати ними;

- якщо шлюбний договір було укладено в результаті фізичного чи психічного насильства( примусу, залякування, погроз);

- якщо особа уклала шлюбний договір через тяжкі обставини, на вкрай невигідних умовах для неї.

     Враховуючи вищевикладене слід погодитися, що шлюбний договір, незважаючи на  психологічні, емоційні застереження, слов’янську  ментальність та національні традиції,  все ж таки   виконує дуже важливу дисциплінуючу та гарантійну функцію для кожного з подружжя.

    Якщо ви дійсно бажаєте стати незалежною людиною , конче необхідно взяти на себе роль власного опікуна, подбати про своє майбутнє, майбутнє своєї дитини.

    Тому, шлюбний договір , у цьому сенсі, заслуговує на пильну  увагу з боку суспільства , підтримку та пропагування з боку юристів-практиків.