Категории



Новости

  • 30 Декабря 2020
    З Новим роком!
    Колектив ХОГО "Творці сучасності" щиро вітає з Новим 2021 роком!
  • 20 Ноября 2020
    З Днем Гідності і Свободи
    День Гідності і Свободи – це вшанування подій в історії сучасної України, які змінили життя багатьох українців, їх бачення світу, своєї держави і себе.
все новости

Літературний жанр

Антонина Смишко

 Дай сили, натхнення і віри,

Дозволь чашу мудрості спити,

Визнання знайти і довіру,

Любити, творити і жити!

     Червоною ниткою у віршах  добірки проходить ідея Добра, Світла та Любові. І хоч крає душу ліричного героя «жага і біль живого почуття», автор оптимістично стверджує:

А любовь живёт и торжествует,

Верит в радость, верит в счастье вновь.

Даже если злые ветры дуют,

Всё равно горит, живёт любовь.

     Найповніше сила жіночності кохання проявилась у «Віртуальному романі». Закохана жінка – максималіст. Вона нічого не боїться, готова долати всі перепони заради жаданих  миттєвостей.

Я не боюсь сорваться, улететь,

Погибнуть, кануть в Лету…

Хочу от счастья умереть,

С тобою  окунувшись в лето.

     Мова віршів та пісень виразна і образна, насичена епітетами, порівняннями, метафорами, словами з переносним значенням, синонімами, антонімами, окличними реченнями, риторичними запитаннями тощо. Вони допомагають  переконливому доведенню до читача поетичного слова, забезпечують яскравість авторських думок і почуттів.

     Бажаю збірці активного життя, а авторці нових творчих пошуків,злетів і надбань.

                                                                                      Головний редактор журналу «Розмаїття» 

                                                                                                                    Є.П.Голобородько

Розділ 1

РОЗДУМИ 

***

Розмаїття доріг, розмаїття світів,

Доль людських, душ, сердець розмаїття…

Веселковий розмай усіх почуттів

В мить любові й часи лихоліття.

Як відкрити тебе і пізнати тебе,

Світ людської душі розмаїтий,

Силу прагнень твоїх від  землі до небес?

…Лиш надіятись. Вірити й жити!

                                                                 2004

***

Пророцтва збудуться обов'язково,

Оновляться Земля і Небо,

Розквітнеш ти зорею світанковою,

Ми свято віримо у тебе.

Багатство Духу світлого, земного,

Скарбниця Знань і Джерело Добра,

Заступництва прохаєш ти у Бога

На перепутті і на всіх вітрах.

В знаменний час Епохи Водолія

Нове буття наші проблеми зрушить,

Здійсняться заповітні мрії,

Гармонія осяє наші душі.

Домівко рідна і затишна,

Дзвени дитячим сміхом і піснями!

Шануймося, зростаймо пишно,  

Щасливі будьмо під  зірками!

                                                                       28.08.2002

***

МОЛИТВА ЗА ВЧИТЕЛЯ

Одвічно Сонечко встає над небосхилом…

Земний Учителю, розправ понівечені крила

Всміхнись Зорі прийдешнього прозріння:

Хай проросте нове зерно з прадавнього коріння.

Завжди у вічності твоя любов крилата,

Твоя душа і щедра і багата.

Одразу відступає темрява у схрони,

Коли ти світло вносиш у долонях.

 Хай вічно сяє променисте Сонце,

І квіти заглядають у віконце,

Нехай не крає серце гостра бритва!

За тебе, Вчителю, моя молитва…

                                                                      31.10.2000

Через віки Дніпро-Славутич  котить хвилі

І по росі ступають ноги босі.

Простори рідні, серцю милі,

Одвічно,радо пісні просять.

                                                                                                                    Приспів:

Пісня дзвенить у далині за хмарами,

Чайки летять понад водою парами,

Квітнуть сади під таврійськими зорями,

Радісне сонце встає над просторами.

Схиляю голову в пошані

Перед тобою, Тавріє єдина,

Завжди з тобою у нужді і славі,

Моя священна Україно!

                                                                                                                   Приспів:

Колиска духу вічного й святого,

Славного роду матінка рідненька,

Даруй нам світлу й радісну дорогу,

Благослови нас, Україно - ненько!

                                                                                                                                                   04.05.2000

ГІМН ШКОЛИ №52

                                                            музика Соломки Л.О.

Як пісня радісно дзвенить

І розливається довкола,

Злітає птахом у блакить

Моя любов до тебе, школа!

ПРИСПІВ:

Рідна домівка щаслива,

В ній дітвора гомінлива,

 Юності роки, далекі дороги,

Вічна моя й незабутня,

Люба школа моя!

Дзвенять дитячі голоси,

І сонце радісно сміється.

Чіткими ритмами у всі часи

Моєї школи серце б'ється.

Тобі до ніг кладу життя,

Знання, пориви і дерзання…

Пророчу - світле майбуття,

Мої найкращі сподівання.

                                                                                                                         ***

Бринить, лунає, кличе Слово

Збагнути сенс мого життя

Від маминої пісні колискової

До сьогодення і прийдешнього буття.

Злітають мрії, мов тонкі покрови,

І серце радісно щемить.

Бентежить душу щире слово,

Дивує, тішить і п'янить.

Слова любові з  вуст моїх злітають

І огортають ніжністю велично,

На крилах пісні радісно кружляють,

Купають душу у просторах вічності.

Звучи, моє цілюще щире слово,

Умий душі чужої рани,

Сіяй зорею світанковою,

Яка не знає кривди і омани.

                                                             03.05.2001

***

КОДАЦЬКИЙ ПОРІГ

Над сивим степом, понад ковилами

Кигиче чайка над Дніпровою сагою,

Поріг Кодацький стогне під валами

І тихо-тихо гомонить зі мною.

Бої криваві, гострії шаблюки

Мене рубали і вмивали кров''ю,

Хапалися за мене, слабли руки…

Прощалися зі світом і любов'ю.

Чого шукають в світі люди?

За віщо брат вбиває брата?

Що після смерті з нами буде?

Чому оплакуємо втрати?

Поріг Кодацький, мудрий і величний,

В Дніпровім серці, як пекуча рана…

Для перехожого він – камінь звичайний,

Для мене - пам'ять, слава і омана.

                                                                          06.02.2001

***

Я – камінь, свідок всіх подій,

Кривавих війн, смертей без ліку…

І Карна й Жля в душі моїй

Й Каяла тут тече довіку.

Її притоки – кров і сльози

Всіх матерів землі моєї,

З усіх боків і вороги й загрози,

Всі сподівання – лиш до неї.

Коли розвіється кривава тьма,

Й засяє сонце над степами,

То знатиму, що не дарма

І я існую під зірками.

Бо не камінная душа моя.

І серце дружнє незрадливе,

Не камінь я – земля твоя

Свята, велична й справедлива.

                                                                 18.11.2002

***

Ми всі живемо на одній Землі,

Усі – одного Сонця діти,

Та в кожного – своя Зоря у чорній млі,

По-різному нам плакати й радіти.

Тернистий шлях, окреслений в просторах,

Долаємо щоденно, крок за кроком,

Два кольори у нім – любов і горе…

А доля нам дає нові уроки.

І щоб не збитися на манівці,

НЕ втрапити  у пазурі холодні,

Несемо світло у одній руці,

А в іншій - щастя на долоні.

Нам сили додає любов земна,

Лише вона долає всі напасті.

І тільки той, хто горя не зазнав,

Ніколи не оцінить щастя!

                                             07.02.2002

***

Як птах одвічно має стати на крило

Й злетіти у блакить безкраю,

Моєї мови чисте джерело

Віками живить душу і спасає.

О мудрі Лесині й Тарасові думки!

В душі моїй бринять як дзвони.

Лечу на поклик ваш через віки,

Бо для думок нема ні часу, ні кордонів.

Звучи, поезіє, співай, бентеж

І закликай до вічного польоту,

Бо я – твій вірний лицар теж,

Хоча тебе не варта ні на йоту.

Хай сила слова душу відімкне,

Нехай заграють потаємні струни,

Бо час поезії ніколи не мине:

Де голос  пролуна – обізветься відлуння!

                                   22.03.2000

***

                                                                                     Муз.Соломки Л. 

                                                                                              Яскраве сонце Всесвіт зігріває,

                                                                                               Дає життя звірині і стеблині...

                                                                                             Як сонце, серце Вчителя палає,

Знання й любов дає дитині.

Тепло твоїх очей у кожному із нас,

                                                                                             Твоя енергія пульсує в жилах,

 Не владний над тобою час,

Бо маєш радісні дзвінкі вітрила.

Натхнення птах, розправивши крило,

Підносить дух твій до самого Бога.

Скільки дітей твоїх у світ пішло

З шкільного першого порогу?!

ПРИСПІВ;

Дай, Боже, радості тобі у кожнім дні

Мудрішати й молодшати з роками,

А твої очі щирі і ясні

Нехай іскряться лиш щасливими сльозами!

                                                    30.09.1998

* * *

Орач завжди серед землі і неба,

На перехресті вічності світів:

 Маленьких діток годувати треба,

Навіть, якби орати й не хотів.

Одвічно сонце над землею сходить,

Своїм промінням зернятко голубить.

І матінка-земля щедріше вродить,  

Тому,хто її більше любить.

Солоний піт, кривавії мозолі

І крюком зігнута спина,

Тяжкая  хліборобська доля —

На всі віки щаслива і одна.

Священний хліб, окроплений сльозою,

На білім рушнику і чорній борозні,

Духмяний хліб з свяченою водою,

Як символ Вічності живуть в мені.

                                                             16.05.2000

*  *

Куди ведуть стежки мого життя?

 До Сонця, правди і добра у світі,

 До світлої колиски майбуття,

Де радісно сміються діти

Несу вогонь душі через віки,

Щоб кожного його теплом зігріти,

Любов і ласку в потиску руки…

Ніщо не може сяйва погасити.

Благословен той вічний шлях

До Істини, до серця, до дитини…

Учитель вічно житиме в серцях,

Бо саме він і є Людина!

                                                        25.03.2001

Рідна ненько, мати Україно,

 Свята й велична з глибини віків!

Утри сльозу, зоря моя єдина,

Поглянь на  соколів, своїх синів.

Густі ліси, лани твої просторі,

Сади квітучі, широчінь ріки…

Люблю усе - траву твою і зорі.

 Твоя і серцем, і душею навіки.

                                                        01.09.1996

***

Земний уклін усім, хто у нужденний час

Відроджує одвічні звичаї й святині!

Хай Божа матінка оберігає вас,

Усіх, хто щастя і добро дає дитині!

На зламі часу, на межі тисячоліть

Хай вистачить любові і терпіння

Пізнати своє істинне коріння

Й злетіти духом в сонячну блакить.

                                                           2000

 

***

 

НА КРИЛАХ ПІСНІ

 

Злітає у небо розбурхане серце,

І радість на крилах зліта до небес,

І усмішка сяє, як вранішнє сонце,

Ти - зачарований ніби увесь.

Хто ж тая сила всесильна і дивна?

Хто полонив твою душу навіки?

Музика, пісня - велична і ніжна,

Сильна, нестримна, як ріки.

Хто ж той митець,

Що так солодко піє?

Козян - наш отець,

Він так добре уміє:

Душу вкладати в кожну дитину,

В нього співатимуть й ті, що не вміли.

Радість принести у кожну родину,

Щоб пісня лунала, летіла, дзвеніла…

Низький уклін тобі, батечку любий,

Суворий, вимогливий, всім дорогий,

Рідний, ласкавий, талановитий,

Жайворе наш степовий!

                                                     07.05. 1998

***

Як птах злітає у блакить

1 вічно кличе із собою,

Так музика моя звучить,

Не розлучити нас з тобою!

О музо! Музико моя!

Жага і біль душі живої!

Навік-твоя, без тебе не живу я-

Звучи в мені і не давай спокою!

                                                            8.10.2000

***

                                                                           До Дня захисту дітей

Як Сонце, вмите чистою росою,

Привітне, радісне і незрадливе,

Дитина, вмита материнською сльозою,

Усміхнена, доглянута й щаслива!

Хай вічно сяє Сонце у просторах,

І радісно сміються діти,

Ніколи хай не прийде чорне горе,

1 в ріднім краї ми могли б щасливо жити!

                                                                               23.05.2001

***

Любі мої хлопчики і дівчатка!

Дорогенькі квіточки і листочки!

Всім бажаю здоров'я і щастя,

Радісно чекають вас літні деньочки!

Хай ласкаве сонечко ніжить личко,

Хай хлюпоче хвилечка вам у ніжки,

Виростайте, здоровішайте біля річки

Та за книжечку беріться хоч трішки!

Щоб зростала дитина, як калина,

Розумом, як цвітом, буяла,

Щоб тобою пишалась родина

Та рідную школу прославляла!

                                                           18.05.2000

***

Яскраве Сонце у просторах сяє,

Своїм промінням Землю зігріва,

А музика любв'ю огортає.

Яскравими і точними стають слова.

Бентежить душу пісня, як молитва,

Кличе в незнані і тривожні далі,

І ранить серце як сталева бритва,

Й розвіює мої жалі й печалі.

Даруй же, Боже, благоденствіє твоє

Тим, хто пісня ми світ чарує

І радість, і любов дарує,

На всі віки — даруй благословеніє твоє!

                                                                      19.05. 1999

 

***

ПОСВЯЧЕННЯ У ХОРИСТИ

У щасливому краї небо безкрає,

Лелеки здалека несуть нам пісні.

У рідному краї серце співає,  

І грають на струнах потоки ясні.

Священний вогонь у руках я тримаю,

Він подарує наснагу і силу,

У кожнім серденьку повік не згасає,

Щоб музику, пісню довіку любили.

На крилах пісень наші мрії злітають,

Сягають небес дзвінкі голоси;

У нашому колі добре співають

І родиться пісня з землі і роси.

Шануйтесь, хористи! Красиво співайте!

Вогонь душі несіть через життя.

 Рідную школу скрізь прославляйте,

Пісенного щирого вам майбуття.

                                                  24.05.2003

 

***

ОСТАННІЙ ДЗВІНОК

Вже пташенята стали на крило,

Пора з гніздечка вилітати.

А десять років — як і не було,

Ніби учора вчилися читати…

На зламі часу пролягає шлях,

Чекають труднощі й випробування,

Нехай любов зігріє вам серця

І захистить від болю і страждання.

Міцного злету, доброго путі,

Кохання чистого, як джерело в долині.

Нехай щастить вам у житті.

Щоби пишалась вами Україна!

                                                               З0. 05.2002

 

***

                                                                                   До 25-річного ювілею педфаку ХДУ

Що кличе нас в незвідані світи,

І спонукає обирати шлях тернистий?

До правди і добра нелегко йти,

Але осяяний в віках той вибір чистий.

О вчителько, проста, земна,

Зі строгими і добрими очима,

Твій голос срібним дзвоником луна,

А дук твій вічно незборимий.

У серці сонечко несеш,

Його промінчики іскряться.

Від нього силу ти береш,

Щодня даруєш дітям щастя.

Благословенна у віках

Твоя Любов, і Віра, і Надія …

Дитяча доля у твоїх руках,

Всі сподівання і крилата мрія!

                                                           30.05,2002

 

***

                                                                              До дня Соборності України

Де колос стигне, де шумлять ліси

І ясне сонне над полями сходить,

Буяють квіти дивної краси —

Благословенний край, земля мого народу.

Вклоняюсь до землі, народе мій,

Тобі, за вікове довготерпіння.

Бо знов намети, знову бій,

За правду і добро боріння.

Мій рідний край, священная земля,

До тебе знов ведуть усі дороги,

І чорна хмара сонце затуля,

І крають серце болі і тривоги.

Всевишнього благаю і молюсь:

Дай сили Духу, розпрями рамена.

Я піснею крилатою озвусь

1 стану в ряд, щоб розгорнуть знамена.

Пророче слово ожива ...

Вселенськими законами природи

Епоха Світла вічна і нова

Єдна розірвані народи.

                                                    21.01.2005

 

***

МОЛИТВА

Спаси мене, прости мій смертний гріх,

Направ діяння в русло справедливе,

Пошли не тільки мед земних утіх,

 Випробування дай і діло незрадливе.

Твоїм перстом окреслю шлях земний

До Істини святої у просторах,

Зерно посію в душах молодих,

Здолаю, як пошлеш, любов і горе.

Пізнала силу слів твоїх й діянь,

Могутність благовісту і натхнення.

Чолом тобі, як Сонце, воссіяй!

Зі мною будь в тривогах сьогодення!

Не покидай мене, прошу тебе, молю,

Не дай зітліти серцю без любові!

Свічадо мудрості мені даруй,

Щоб зрозуміти "голос крові".

Хвала тобі, Владико наших душ,

 Вершитель дум, Цар Всесвіту, Мессія,

 В землі моїй злі тернії поруш

І встанови права Любові і Надії!

                                                               27 09.2002

 

***

                                                                До 225-річчя м. Херсона

 

Шепіт саду, мигтіння роси,

Смак рум'яного яблука в листі...

Місто сонця, тепла і краси

У смарагдовім диво-намисті.

Ріки вулиць твоїх течуть у віки.

Борисфен надуває вітрила…

І минають, спливають роки,

А ти мрію несеш на крилах.

Б'ється серце твоє у пониззі Дніпра,

У буянні зелен - розмаю,

Місто долі моєї, любові й добра,

Ти — перлина таврійського краю!

 

Розділ 2

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.....

Мамі

Прости мені, моя голубко сива,

Моє мовчання, неувагу,забуття...

У моїх снах ти молода й красива

Трьом діточкам своїм даєш життя.

Вдивляєшся у даль. Згорнувши руки,

На шлях, що в'ється далі, за село..

Тремтить серденько від жалю і муки: Твоє дитя саме у світ пішло..

Не плач, матусю,не хвилюйся, нене,

Твою любов несу через роки,

Людина справжня виросла із мене, Схиляюсь з поцілунком до руки.

Матусю, люба, найрідніша, Несеш життя у просторі й віках. Моя найкраща, наймиліша,

І доля наша у твоїх руках.

2006р.

***

Гиньковской А.А.

Моей сестре по крови и по духу

Желаю всех земних щедрот,

В пространстве воплощаемся по кругу

Среди разлук, любви, веселья и тревог.

Нам всем дано не раз родиться,

Судьба и жизнь у каждого своя. Чему бы не начертано случиться, Тебя хранит любов моя.

Будь счастлива, в цветенье мая

Пусть радостно звучит твой смех. Единственная, самая родная,

Всё, что грядет, разделим мы на всех!

22.04.2004

***

Плянченко В.А.

Челом тебе, моя Царица, Поют цветы, играют лица,

А музика Души взлетает...

Звезда моя, весь мир тебе внимает.

Родник души не угаси вовеки, Своей любов'ю переполни реки,

Как прежде, каждому-отдай, Наполнив Чашу через край.

Пусть ласковое бабье лето Тебя насытит тихим светом, Согреет нежною любовью, Дасть силы, укрепит здоровье.

Не уставай нести Огонь Любви, Как прежде - за собой зови, Сияй зарёй добра и правды, Это - твой крест, обязанность и право!

28.07.2000

***

Козянові Р.М.

Злітає пісня у блакить, І вічно кличе за собою -

Там музика моя звучить І нерозлучні ми обоє.

Крилата пісня вічна, молода В душі моїй живе, лунає. В народі пісня - то жива вода, І жив народ, доки душа співає!

Ви – завжди в гущині подій,

У самім серці, де життя вирує, Хвала митцю, що музикою світ чарує І радість, і любов дарує... Низький уклін вам до землі!

***

Сокоренко Л.А.

Коли на скронях сивина

І в душу заглядає осінь,

Ти відчуваєш, що вона

Підвести підсумки попросить.

Торованим чи нелегким був шлях?

Що полишаєш за собою?

Яких досягнуто звитяг?

Хто нині поруч із тобою?

Вступаючи в нову епоху,

Як завжди, до нового прагнеш.

Почекай же, осінь, хоч трохи,

Не тамуй життєвої спраги.

Дай сили, натхнення і віри,

Дозволь Чашу Мудрості спити,

Визнання знайти і довіру,

Любити, творити і жити!

***

Беляєвій В.І.

Як мати, відкриваєш ти обійми

Усім знедоленим, нещасним і нужденним.

Скільки чужого горя в серце приймеш?

Як сонце зігріваєш всіх щоденно!

Дарують небеса благословення

Тільки тому, хто має щиру душу,

І у тривогах і скруті сьогодення

Дитячих радощів ніколи не порушить.

Нехай дзвенять пісні під небесами

І радісно сміються діти.

Хіба не щастя це для Мами?

Чого у світі ще хотіти?

У цю щасливу й радісну годину

Наші серця, як у весняну повінь ріки,

Тобі, маленька Валентино,

Тобі, велична і єдина,

Даруємо нашу любов навіки!

25.05.2000

***

Дібровій З.Г.

Усе на світі починається з любові:

Зоря, колиска і дитячий сміх,

І перші мрії світанкові,

Незаймані, як перший сніг.

Кружляють і летять у просторі планети

Та все до Сонця повертають лиця,

Бо лиш воно дає їм силу злету,

Гаряче Сонце їм у мріях сниться.

Зоря моя, розкішна Діброва,

Багата на любов і ласку,

До тебе моє щире слово:

- Не бережи себе, будь ласка!

Гори , як ти завжди горіла,

Несла вогонь священної любові,

Світи, як ти завжди світила,

Вклоняюсь до землі моїй Діброві.

1996

***

Акішиній С.В.

Як сонце вранішнє, іскристе

Ти в моє серце увійшла,

Відкрита , щира, промениста

З собою щастя принесла.

Світланко, дівчинко моя,

Ясна і люба, ніби мрія.

Вдивляюсь в агрусові очі

І просяться слова пророчі:

Тільки із вічності така краса приходить,

Щораз оновлює її природа.

І розкриває материнське лоно,

Щоби засіялося вічне гроно.

І навіть хай у долях й муках,

До матері дитина простягає руки

І зірка щастя сяє нам в імлі,

Й життя буяє на Землі...

27.10.2000

***

Петлінській В.Г.

Як дві ріки зливаються в одну

В щасливу, ясну і знаменну днину

Дві крові породили чарівну

Полум'яну дочку Вірменії і України.

Привітна, добра, щедра, молода,

Співчутлива і жартівлива,

Душею чистая, як весняна вода,

І несподівана твоя любов, як злива.

Як невмирущі ріки котять води

До Океану Вічності світів,

Хай не зів'яне полум'яна врода,

Хай не вгаса для тебе солов'їний спів.

Ще будуть ювілеї, роки, внуки...

Ще будуть радощі, і весна, і любов..

Дай, Боже, сили не згорнути руки,

А жити і радіти знов і знов.

13.05.1994

***

Сокоренко Л.А.

В осенний день, печальный и плаксивый,

Вдруг вспыхнет свет зари небесной

И женщине изыскано красивой

Подарит этот день чудесный.

Не оценить всем мудрецам земли

Полёт твоей души в пространстве,

Неиссякаемый огонь твоей любви

И обнаженность чувств в земном убранстве.

Всегда нам хочется за грани заглянуть,

Постичь законы мирозданья,

И только к свету вечный путь

Даёт нам силы превозмочь страданья.

Летящей птице указуют путь

Все ветры, воды и созвездья.

Ничто не в силах нас вернуть,

Мы рвемся только в поднебесье.

14.11.2001

***

Сокоренко Л.А.

Осенний сад роняет тихо листья,

Где ты идёшь знакомою тропой,

Как утро ласковое и лучистое,

Как белый стих, придуманный тобой.

Сегодня день особенный, тревожный-

За новой гранью брезжится закат.

Сюда ты входишь тихо, осторожно,

Смелее, ибо нет пути назад.

Здесь Зона Мудрости, Чертоги Света,

Где каждый шаг, как чистый снег,

Начертаны вопросы и ответы,

На всё, всегда, везде, для всех...

Входи, располагайся, не тревожься,

Любви, добра тебе не занимать,

Всегда с тобою провиденье Божье,

Пришла пора любить и понимать!

14.11.2004

***

Беляевой В.И.

Нам не дано предугадать,

Как наше слово отзовется...

И всё же хочется сказать,

А слово доброе вернётся...

Не повернуть нам реки вспять,

Не погасить сиянье Солнца...

Мы - просто люди, и опять

Так хочется испить любовь до донца.

У каждого – своя звезда,

Свой путь, очерченный в пространстве.

А счастье есть и нет, и никогда

Оно не пребывает в постоянстве.

Живи, люби, твори, дерзай,

И ни о чём не сожалея,

На крыльях Радости вступай,

Входи в Эпоху Водолея.

Там озарён твой путь во все века

Для жрицы Солнечного Света,

Ты воплотишь мечты наверняка,

И благосклонны будут звёзды и планеты.

3.03.2002

***

Лазаревой Н.А.

Родник твоей души кристально чист,

Взгляд бирюзовых глаз и нежен, и лучист,

Люблю тебя как друга, как сестру.

Твою открытость Свету и Добру.

Твоей улыбки лучезарный свет

Хранит тепло созвездий и планет.

Ты – хрупкий, нежный, неземной цветок,

Наполнен светом каждый лепесток.

Любви, тепла, добра тебе, родная,

Пусть звёздный свет тебя оберегает;

Весенней свежести, небесной чистоты,

Всего, что любишь и желаешь ты.

4.03.2004

***

Бирюковой С.Т.

Как скромный полевой цветок,

Ты так кротка и неприметна,

Но в жизни, как воды глоток-

Спасение от суеты суетной.

Твоя душа, как хрупкий стебелёк,

Утончена, нежная, ранима...

Легко читаешь между строк

Не всем понятных, но любимых.

Ромашка милая моя,

Ни лёд, ни пламень не опасны,

Если с тобой твои друзья,

Твоя любовь, и это - просто счастье!

4.04.2002

***

Ткачу И.Е.

Ты был на грани, гибели, сынок,

У края бездны, пропасти и тлена,

Туда свою ты душу приволок...

Тебя спасла любовь и доброта Вселенной.

Не заблуждайся и не суетись,

И никогда не поступай лукаво.

Найди себя и, если надобно, вернись,

Вершить судьбу ты не имеешь права.

Не отрекайся от себя, а стань собой,

Очисти душу от соблазнов,

Тернист, жесток, но верен выбор твой,

Но не довольствуйся напрасно.

Чтоб был неумолимо тверд твой взгляд,

Люби людей и действуй справедливо.

Смотри в себя и оглянись назад,

Там столько мудрых истин и красивых.

Ты перед каждым душу распахни!

И пусть они мечом наносят раны,

И чем смертельные они,

Тем ближе и родней Нирвана.

Пройди свой путь и закали свой Дух,

Взвалил ты ношу не по силам...

Но мать – Вселенная сурова и добра,

Она в тебе порывы пробудила.

Не дай увлечь себя лжецам,

Угодникам, завистникам лукавым.

Собою будь, решай всё сам!

Но помни, выбор твой - ещё неправо!

Всему настанет свой черёд...

Раскроется цветок твоей души...

Ведь тем скорее движешься вперёд,

Чем медленней спешишь.

Добейся чистоты души –

Кристальной чистоты...

Тогда свершится чудо:

Любовь и силу обретаешь ты,

Свет Истины с тобою вечно будет!

1992

***

Мой сын, единственный во всей Вселенной,

К тебе мой зов последний, откровенный...

Пройди свой путь и соверши свои ошибки,

Все трудности встречай улыбкой...

Добрее, мягче будь, нежнее,

Старайся каждого понять –

Определить,

Кому твоя любовь нужнее,

А о завистниках ты можешь не тужить.

Будь смелым, сильным, откровенным,

Предельно искренним,

Почти что совершенным.

Собою стань, найти себя

И непременно

Познай святую истину – любовь Вселенной!..

14.12.1995

МОИМ УЧЕНИКАМ

Вот и пришел расставания час...

Ваши сердца не спокойны...

Помните мой материнский наказ –

Любви моей будьте достойны!

Каждому из вас она поможет

Не свернуть с заветного пути,

Искорку добра несите через годы,

Чтоб к вершине доброй славы подойти.

Я всегда незримо буду с вами,

Хоть и расстаёмся мы сейчас,

Навсегда останусь вашей мамой...

В добрый путь, друзья, и в добрый час!

Желаю всем душевного тепла,

Добра, любви, блаженства и покоя,

В дальнейшей жизни испытать такое,

Чтобы гордиться вами я могла.

Чтобы познать свет Истины святой,

Не надо улетать к другим планетам,

В твоей Душе вдруг вспыхнет пламя это,

И озарит собою мир земной.

Пусть хватит вам терпения и силы

Найти себя, собою стать,

Свой внутренний духовный мир познать,

Чтоб мать – Вселенная вам Истину открыла!

24.05.2003

***

Пляченко В.А.

Как вечен бег Земли по кругу,

Там будем мы всегда нужны друг другу,

Ругая и хваля себя одновременно,

Летим по кругу во Вселенной.

Мелькают бешенные дни, часы, минуты,

Всегда пред нами выбор пресловутый:

Остаться верным себе?

Иль покориться злобе и нужде?

Хвала Творцу за то, что дал нам силы,

Добра и мудрости, чтобы на всех хватило,

Согреть сердечным каждого теплом,

Творить добро сегодня, не потом...

Мы сами выбрали свой трудный путь,

Понятно будет всем когда-нибудь :

На финише всегда нас ждет успех,

Так как везде – мы лучше всех!

30.09.1998

***

Ивановой А.П.

Единственный мой друг,

По взглядам и по духу,

Судьбы замкнулся круг

И мы нужны друг другу.

Я благодарна небесам

За то, что мне тебя послали.

Жизнь измеряем мы не по часам,

Не вешаем на всех свои печали.

Прошу у Господа не для себя,

А для тебя любви и счастья,

Пусть сохраняет Он тебя

И стороною обойдут несчастья.

Пусть путеводная звезда, Что вечно на вершине светит,

С тобою будет навсегда

И нашу дружбу сохранит навеки.

07.10.1999

***

Беляевой В.И.

Что год Сатурна принесёт:

Душевный штиль иль непогоду?

Не будем утомлять природу,

Ведь будет то, что нам грядет.

Пусть Боги будут благосклонны,

Наши стремленья непреклонны,

Ведь наши помыслы чисты,

Но притязанья – непросты!

Нам мало просто жить на свете,

Мы вечно ищем свежий ветер,

И жаждем встретить новизну

Или исправить кривизну.

Пошли нам, господи, терпенья,

Не угаси души горения,

Ведь мы вовеки и отныне –

На всех ветрах и на пути к вершине!

29.12.1999

Розділ 3

ЛЮБОВ І БІЛЬ ДУШІ ЖИВОЇ

Пусть Бог простит нам заблужденье

И пребыванье в оскорбленье.

Пора проснуться от духовной дремы,

Спросить себя: - Откуда? Кто мы?

Зачем вращается Земля?

Зачем стремятся в небо тополя,

А не врастают глубже, в недра?

Зачем живем, свои сжигая нервы?

Ужели Разум победило Чрево,

Любви и преданности облысело древо?

В беде друг другу не протянем руку,

Забыв простую мудрую науку:

Люби людей, будь искренним, открытым,

Не бойся оказаться у разбитого корыта.

Бог подарил тебе величье Духа,

О человек, люби не глазом и не ухом,

Не оскорбляйся и не жажди крови,

Пусть твое сердце переполнится любовью!

27.03.1997

***

Чтоб сеять зерна правды и добра,

Могучим дубом надо быть, с могучим корнем,

Стремиться к свету вопреки ветрам...

Особое вниманье - непокорным!

Свободный Дух не в силах обуздать

Никто из смертных, так как он - бессмертен.

Вам не сломить его, не испугать.

Он не боится жизни, правды, смерти!..

Не заманить его любым ловцам

В чужие сети.

Он верен только мудрецам,

Ему другое Солнце светит!

03.11.1993

***

Познавший силу, устреми свой взгляд

Вперед и вдаль... Куда ведешь ты чад?

Кто не страдал, познает пусть страданья:

Все подчиняется законам мирозданья.

И тот, кто в чистых душах сеет смуту,

Зовя их под знамена Абсолюта,

Еще не жил, душой не плакал,

Не любил...

Я остаюсь собой, ведет меня Звезд

Исполнить долг земной

Перед людьми и Божествами,

Но все же больно расставаться с вами.

Не вижу смысла жизни без любви,

Без радости, без слабостей людских.

Без дружбы, откровения и веры,

Кто постучит, тому открою двери...

Ведь я всегда жила не для себя.

Тепло души на всех делила,

Карабкалась и плача, и любя,

А может быть кого-то обделила?..

2.11.1993

***

Вам кажется - сломили вы меня?

Вам вольно думать, что угодно.

Живите, не волнуясь, не любя,

Не поступая искренне и благородно.

Не ведом вам порыв души,

Взлет Духа над невежеством убогим,

Свет Истины в звенящей тишине

И голос Духа властный, строгий...

Его не понесет, как лошадей,

Ибо над ним не властен кучер-воля,

Не увлечет его идея...

Ведь сильный духом - никогда не обездолен!

03.11. 1993

***

Извечен бег планет по кругу

И связь людей, которые нужны друг другу,

Среди пирующих царей

И босоногих косарей...

Кометы яркий грозный перст

Несчастья огласит окрест.

Сегодня - пышный царский пир,

А завтра - рухнет божий мир.

О человек! Не забывай о Вечном Круге,

Вовеки дорожи рукою друга,

Не искази жестокостью обличье:

В духовной щедрости - твое величие!

17.05.2000

***

Мы с тобой чужие.

Мы -чужие...

Боль в душе и сердце на замке.

Не делить нам больше беды злые,

Не идти вдвоем рука в руке...

Горькие обиды и упреки,

Слезы, боль и пустота ...

Не поднять, не уронить на плечи руки

И напрасна сердца маета.

А любовь живет и торжествует,

Верит в радость, верит в счастье

Даже если злые ветры дуют,

Все равно горит, живет любовь.

Только протяни мне завтра руку,

Загляни в глаза, зажги огонь,

Положи, забыв обиды муку,

Маленький цветочек на ладонь.

24.10.1982

***

Ты хотел меня сделать несчастной –

Очень счастлива я без тебя.

И дышу я свободно и радостно,

Не страдая и не любя...

Не понять тебе моей боли,

Ты меня не поймешь никогда...

Как душа томится в неволе

И стоит за спиной беда...

Как же больно легко ранимому

Сердцу нежному и уму!

Жить непонятым и нелюбимым

Не желаю я никому!

Для любви рождается женщина,

Но несет ее с мукой и болью.

Чтоб добиться от вас совершенства,

Обливается сердце кровью.

Почему надо только хитростью

Заманить вас в любовные сети,

Ведь мы все из того же теста,

И нам всем одно солнце светит.

Поклонитесь как Солнцу - женщине,

Ведь она - и жена, и мать.

Необъятна любовь и священна...

И её вам не растоптать!

19.09.1994

***

Как больно обмануться в ожиданиях,

Как трудно каждый шаг прощать,

Закрыть на семь замков страдания,

Когда от боли хочется кричать.

Душа стремится к радости и свету,

А сердце рвется раненою птицей...

Есть у меня на все - свои ответы,

И вместо журавля - в руках синица.

Беду чужую разведу руками,

С тобой поплачу и развеселю,

Из мудрых истин, созданных веками,

Уверенность в себе в тебя вселю.

Святая грешница - любовь моя невинная,

Как уберечь тебя от злобного презрения?

Зачем же жизнь моя такая длинная?

О, смилуйся, пошли чуть-чуть терпения.

Еще не все долги мои оплачены,

И слабо брезжит несказанный свет...

Еще не все деяния оплаканы,

И Совесть не велит сказать вам «нет»!

20.10.1998

***

Буяє зеленню весна,

Між віттям небо голубіє,

А ти, чарівна і сумна,

Плекаєш світанкові мрії.

Гудуть вітри, шумить вода,

Плюскоче в береги надії,

А ти, довіку молода,

Як вперше, сонечку радієш.

Бринить над квітами бджола,

Духмяним цвітом сад буяє,

А ти від першого тепла

Ніжно, збентежено співаєш.

Бездоння неба, вітер верховіть,

Розмай весняних первоцвітів...

А ти прийшла із зоряних світів,

Щоб знову у блакить злетіти.

20.04.2004

***

І знов земля у весняному цвіті

Буяє молодістю, радістю, любов'ю...

І знов самотня я у цілім світі

На перехресті доль, доріг і лихослов'я.

Душа, як птах, до височіні лине,

Та скуті путами легенькі крила.

Моя любов і не живе й не гине,

Сама не знаю: чи люблю, чи розлюбила.

Тобі прощаю нелюбов, неласку,

Жагу і біль живого почуття.

Прости й мені докори і образи,

Бо серце крається від каяття.

Чому так мало ми були щасливі?

Чому так рано все у прах пішло?

Куди поділись мрії незрадливі?

Пропало все, як ніби й не було.

У просторі і часі наші душі

Зустрінуться, щоб все почати знов...

І вже ніщо нам щастя не порушить,

Зіллються два світи в одну любов.

19.05.2004

Розділ 4

ВІРТУАЛЬНИЙ РОМАНА

***

Мой Властелин, мой Бог, Любовь и Свет,

Моя мечта и вера, и надежда,

Источник нежности твоей

Неиссякаем, как и прежде.

Душа трепещет мотыльком,

На свет летящим из тумана.

И будь что будет, а потом...

Не оставляй на сердце раны.

В твоих объятьях утону,

Растаю, растворюсь, исчезну,

Паду с небес на глубину

И от твоей любви воскресну.

Мой Господин, мой Царь, любимый мой,

Тебе подвластны звезды и стихии.

Я - пленница твоя, ты - повелитель мой,

Мне не уйти от сладкой тирании.

22.02.2005

***

Любить тебя не может запретить

Никто, ничто во всей Вселенной.

Люблю, люблю и лишь тебя хочу любить,

Твоею быть, желанной непременно.

Я всё могу и всё стерплю,

Мне не впервой оплакивать обиду.

Лишь жаль, что вновь того люблю,

Кто неприступен только с виду.

Смывают слезы с глаз моих

Следы от сладких поцелуев.

Немеют губы от тоски:

Чужого счастья не хочу я.

Не мой, не мне и не со мной...

Опять издалека любуюсь

Тобой, твоею красотой

И помню, помню поцелуи –

Взгляни, пройди навстречу, оглянись,

И мы с тобою тоже люди.

Едва заметно прикоснись,

Чтоб вновь поверила я в чудо.

23.02.2005

***

Прошу тебя, не смейся надо мной,

Тебе неведомы все женские печали...

Опять одна, и ты не мой,

Зачем друг друга мы узнали?

Не выдать чувств при встрече не смогу,

Волна любви накроет с головою.

Ты - море, я - на берегу.

И рядом ты... и не со мною...

Как удержаться, не упасть

Тебе на грудь, не разрыдаться?

Как укротить любовь и страсть,

Желание с тобой остаться?

А ты, как птица в небесах,

Недосягаем, неприступен...

Любовь и боль в моих глазах

Тебе-всего лишь глупость.

О женщина! Тебя понять

Дано не каждому мужчине...

Порой достаточно обнять,

Поцеловать так, просто, без причины.

01.03.2005

***

Позови меня в ночи и среди дня,

Позови, испей любви из чаши счастья,

Поцелуй, возьми и унеси меня —

Растворимся в океане страсти.

Протяни мне руку, позови,

Снова поцелуй сорви внезапно...

Таю, как снежинка, от любви...

Если бы вернуть тот день обратно!

Не разомкни объятия, не отпусти,

Оставь меня с тобой, себя со мною,

А робость, неуверенность прости,

Я сражена твоею мощью и любовью.

Позови меня в ночи и среди дня,

Позови, испей любви из чаши счастья,

Поцелуй, возьми и унеси меня —

Растворимся в океане страсти...

11.03.2905

***

Как я люблю тебя, о, как люблю...

В моих мечтах с тобой иду я рядом

Свет бирюзовых глаз ловлю

И провожаю тебя взглядом.

Ты — мой, желанный, сильный и родной.

В твоих руках я трепещу как птица,

Твой шепот слышу и дышу тобой

И, слава Богу, мне это не снится.

Зови меня, голубкой прилечу,

Развею все тревоги и печали,

Тебя в свои объятья заключу—

И улетим в заоблачные дали.

Люби меня, целуй, зови, зови...

Сомни, как цвет, и воскреси росою.

Хочу я утонуть в твоей любви

И быть любимой лишь тобою.

11.03.2005

***

Пусть освящает сей огонь

Любовь и преданность навеки.

Прильну устами вновь и вновь

К любимому лицу... и в этом...

Святая женщин всей Земли

Любовь и боль, как реки,

Воспета в огненных стихах

Во все века поэтом.

Что вечно в мире этом и ином?

Любовь и жизнь, наполненная светом.

Рука в руке, шагаем день за днём

И счастливы закатом и рассветом.

Огонь души бессмертен, негасим,

Как свет любви в пространстве,

во Вселенной

Её родник известен лишь двоим,

Счастливым, самым совершенным...

Пусть освящает сей огонь

Любовь и преданность навеки!

Её восторженную боль

Дарует небо человеку!

11.03.2005

***

В иных мирах мы кружимся с тобой,

В извечном круге Радости и Света.

Там ты со мной и я с тобой —

Счастливейшие люди на планете.

Как долго я тебя ждала...

Быть нелюбимой так устала...

Тебя я выстрадала, поняла,

Ты тот, кого всю жизнь искала.

Орлиный взгляд и сильная рука,

Душа, как Солнце во Вселенной...

Я шла к тебе через века...

И жажду солнечного плена...

15.03.2005

***

Пространство, время... — всё заполнено тобой,

Все мысли и дела, и звуки...

И неизменно возникает образ твой,

И птицами взлетают руки.

А музыка любви звучит, звучит...

И в танце кружатся планеты.

Соединив две жизни, две судьбы,

Переплетаются, сливаются орбиты.

Я не боюсь сорваться, улететь,

Погибнуть, кануть в Лету...

Хочу от счастья умереть,

С тобою окунувшись в лето.

Почти что пройден путь...

Осталось очень мало...

Из уст твоих позволь испить чуть-чуть –

Быть нелюбимой я устала.

Симфония любви, звучи!

Огонь пространства, приходи и властвуй!

Вот две звезды сливаются в ночи,

И мириады брызг сияют счастьем!..

15.03.2001

***

Вот мы с тобой в потоке Света

Летим в пространствах и мирах

Вдвоём в божественном полёте,

Я под крылом, в твоих руках.

Защищена от непогоды,

Ограждена от всех невзгод,

Открытых щедрою природой

И явленных нам наперед.

Слиянье душ, сиянье Света,

Полёт в звенящей тишине...

Даровано нам счастье это,

Начертано — тебе и мне.

Мы благодарны Небесам

За счастье Солнечного Круга,

За радость, посланную нам,

Любовь, даримую друг другу.

01.04.2003

***

Хранит тебя моя любовь

От всех тревог и всех печалей.

Я к небесам взываю вновь,

Чтоб к берегам любви причалить...

Тревога вновь в твоих глазах,

Погасли солнечные блики:

Твоя любовь в моих слезах,

Моя любовь в твоей улыбке.

Небесной силою хранимый,

Успешным будь во всех делах.

Я за тебя молюсь, любимый,

И вижу счастье в своих снах.

Своими легкими руками

Замкну кольцо моей любви -

Там счастлив ты под небесами...

Лишь только тихо позови.

22.04.3005

***

Как я хочу тебя обнять,

Щекой к твоей щеке прижаться,

В рыданиях на грудь упасть

И никогда не расставаться.

Опорой будь моей, защитой,

Лучом зари в рутине дней.

Заслонена тобой, прикрыта

Я мягче буду и нежней.

Храни меня, любовь моя,

Щитом укрой от бед и зла,

Наполни радостью и счастьем,

Не расплескай души тепла.

Твоим дыханием согрета,

В объятия заключена,

Озарена любовью, светом,

Звучу как дивная струна.

Благодарю я небеса

За то, что мне тебя послали

И свято верю в чудеса,

И утоление печали...

26.01.2006